“Навіщо ми це робимо?”

 

Протягом останніх років в українців склалася така  традиція : восени або ранньою весною підпалювати листя і суху траву, мотивуючи це тим, що молода зелень буде рости краще і швидше. Але такі підпали не лише безглузді, а й можуть спровокувати загоряння лісу. На жаль в Україні практично відсутній контроль за дотриманням громадянами і організаціями правил пожежної безпеки на природних територіях, а самі палії несуть лише адміністративну відповідальність.

Лісні пожежі – це велике лихо для будь-якого району країни, оскільки вони призводять до значних економічних і екологічних втрат. Практично всі підпали сухої трави є ініціативою людини. Так, інколи випалювання трави здійснюється навмисно сільськогосподарськими установами для економного та швидкого очищення земель від небажаної рослинності і відходів. Ще частіше трав’яні пожежі є результатом необережності, хуліганства і необізнаність громадян: не загашене багаття, недопалок від сигарети, іскра від глушника автомобіля і т.д. Також причиною пожежі може стати блискавка, але вірогідність такого випадку дуже мала.

Особливо великі пожежі можуть тривати все літо і навіть взимку під снігом, в результаті чого пошкоджуються будівлі і дачні селища, лінії електропередач, можуть вибухнути газопроводи, автомобілі. Вітер і природні умови в багатьох випадках лише погіршують ситуацію – вогонь поширюється на далекі відстані, і тоді загасити полум’я стає дедалі складніше.

Головними наслідками випалювання сухої рослинності є: по-перше, знищення біоценозу екосистеми. Біоценоз - це еволюційно сформована організація живого населення біосфери. До її складу належать представники різних таксонів, що відрізняються своїми екологічними і фізіологічними властивостями і зв'язані біологічними відносинами як між собою, так і з навколишнім середовищем. У сильній трав’яній пожежі задихаються й гинуть невеликі савці, комахи, що в свою чергу є “санітарами” лісу, а також згоряють гнізда птиць, равлики, гризуни; по-друге, зменшення родючості ґрунту. При згорянні сухої трави, зв’язаний азот вивільняється і потрапляє в атмосферу, таким чином стаючи недоступним для більшості рослинності. Також втрачається  органічні сполуки, що утворюються в результаті перегнивання відмерлих часточок рослин. Як результат - зниження вологості, пористості і вмісту мінеральних речовин; по-третє, забруднення атмосфери. Разом із густим, їдким димом в повітря потрапляють небезпечні сполуки важких металів, радіонуклідів, токсичних органічних і неорганічних речовин, які накопились в рослинах із ґрунту. Також дуже часто разом із травою горить сміття, пластикові й поліетиленові забруднювачі. Такий дим є дуже небезпечним для здоров’я людини, оскільки може викликати хвороби  легень і навіть рак.

Таким чином, важко навести хоч один аргумент, що виправдовує спалювання сухих рослин, їх решток, листя чи гілля. Повноцінне відновлення екосистеми, життя рослин і комах на територіях, що вигоріли, триває дуже довго, а інколи взагалі - неможливе. Розраховувати лише на свідомість громадян та організацій ненадійно. Підвищення обізнаності та освіченості населення, екологічне виховання та збільшення  міри відповідальності, могли б у майбутньому  значно покращити стан навколишнього середовища, зберегти та поновити цінність природи.

 

 

 

 

 

 

   Начальник Державного управління                              

   охорони навколишнього природного

   середовища в Київській області                                                                         О. І. Безкоровайний