Першими природними заповідними об"єктами на території Київської області були так звані священні язичеські гаї, що заміняли нашим прадідам-слов"янам храми. Їх так і називали: божелісся, гайбог, божниця. Але, нажаль, за досить незначний період для історії було знащено безліч таких історичяних пам"яток (дещо під час громадянської війни, дещо й надалі знищують, будуючи на цих безмежних просторах нові будівлі та бізнесові центри).

Окрім священних гаїв, заповідними вважалися також річки, каміння, джерела, озера і т.і. Й очевидно те що ці місця  охороняли за їх незвичайну красу.

Дещо пізніше, в часи розквіту Київської Русі, заповідними об"єктами стали мисливські угіддя князів - "Звіринець", урочище Соколиний Ріг.

У 17-18 століттях заповідними ставали деякі лісові масиви,  які, на прозхання їх власників, освячувались, з метоб запобігання вирубування . Також певним статусом користувалися монастирські ліси. Саме таким чином було збережено Голосіївський ліс. Його оберігали  монахи Києво-Печерської Лаври.  Саме завдяки ним і зберіглися ліси Кончі-Заспи.

Проте першим дійсно  заповідним об"єктом Київщини можна вважати озера Кончі-Заспи, які були взяті під охорону Київськім відділом Імператорського товариства риболовства та рибальства в 1893 році завдяки ініціативі одного з його керівників, відомого Київського іхтіолога Івана Нечипоровича Фалєєва.

Своєрідними природно-культурними об"єктами можна вважати також різноманітні дендропарки, які створювалися в помістях великих київських землевласників. Це - неперевершена Олександрія, створена наприкінці 18 століття, а також парки в містах Згурівка та Кагарлик, десятках інших населених пунктів.

У 1926 році після прийняття в УРСР "Положення про пам"ятники культури і природи", було створено 4 природоохоронні інспектури, одна з яких була Київська, яку очолив Микола Васильович Шарлемань. Саме він розпочав цілеспрямовану роботу із заповідання в Київській та сусідніх областях цінних природних об"єктів.

На 1929 рік на території Київської інспектури (до неї входила Київська, Житомирська, Чернігівська, Сумська, Черкаська, Вінницька області) було заповідано 50 природних об"єктів. Наприкінці 20-х років заповідним об"єктом місцевого значення на Київщині став Денджропарк Олександрія.

Слід зазначити, що значний поштовх заповідній справі було надано на 4 Всесоюзному з"їзді зоологів, анатомів та гістологів, який проходив у Києві у травні 1930 року.

Коли в 50-60-х роках створювалося Київське море, 30% території колишнього заповідника Гористе було затоплено, ліс вирублено. Член-кореспондент АН УРСР І.Г. Підоплічко намагався захистити від вирубки ці мальовничі місця, секретар ЦК КПУ Підгорний відповів, що „будівництво комунізму важливіше за красую”.

На жаль, в цей період практично не з’явилося  нацкових досліджень заповідних об’єктів Київщини. Лиш був один виняток – опубліковано в 1960 році зведення професору Київського університету  О.Л. Липи про вікові дуби, що заслуговують на охорону.

У 1957 році та в 1967 році на Київщині були організовані Заміське та Дніпровсько-Тетерівське заповідно-мисливські господарства, що використовувались як спецсафарі для високопоставлених чиновників з Москви та Києва. Окрім цього, дещо нижчий ранг мали спец угіддя Березова Кладь, Білоозерське під Яготином та інші. Справжні ж природно-заповідні об’єкти практично не створювались. І лише з організацією в Україні у 1967 році спеціального природоохоронного органу – Держкомприроди УРСР заповідна справа на Київщині знову пожвавилась. Займався цим інспектор Київської облінспекції з охорони природи Олексій Петрович Захарченко. Уже в 1968 році на Київщині було заповідано 26 об’єктів, а в 1972 році – ще 15.

У 80-90-х роках кількість заповідних об’єктів збільшилась порівняно з 70-ми роками вдвічі.

Також слід відзначити, що великої шкоди заповідній справі на Київщині завдала Чорнобильська катастрофа, після якої багато заповідних та перспективних для заповідання об’єктів втратили свою цінність.

Наразі, Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Київській області інтенсивно працює на збільшення територій та об’єктів природно-заповідного фонду в Київській області. Адже наразі території та об’єкти природно-заповідного фонду Київської області складають близько 3% від загальної площі області. Коли реальний показник має бути близько 12-15 %. І саме ці показники ставить собы за мету Начальник державного управлыння Олександр Чабанов.